«ЛЮДИНА НАДЗВИЧАЙНО ПРАВА, ЧЕСНА Й БЛАГОРОДНА»

Петро Ількович Базелюк народився 1903 р. і проживав неподалік с. Бутейки сучасного Сарненського району Рівненської області. Юнаком служив у польській армії (представлена світлина відображає цей факт його біографії). З дружиною Марією Йосипівною виховував чотирьох дітей: двох доньок та двох синів.

За свідченнями волинян, «до [Другої світової] війни не було різниці, чи польська родина, чи українська. Одні одному і дітей хрестили, і в гості ходили поляки до українців на українські свята, українці до поляків на польські свята, одні одному допомагали. Все було добре до цього злощасного 1943 року…» Один із прикладів тогочасної толерантної взаємодії представників різних віросповідань і національностей на мікрорівні – дружба українця П. І. Базелюка з польською сім'єю Слоєвських.

У час розгортання Волинської трагедії, за словами молодшого сина П. І. Базелюка Володимира, «Слоєвський заховався із сином у лісі. Він мав там криївку, у якій заховав трохи продуктів. Цю криївку знайшов дід Федось, наш сусід, і забрав усі продукти звідти, бо думав, що вона покинута, а Слоєвський усе це бачив. Прийшов він потім до цього діда і каже: «Сховай мене, ти ж забрав усе, що я мав». Дід сказав, що боїться…»

Переховуючись у лісі, Мечислав Слоєвський та його 7-річний син Едвард харчувалися ягодами й картоплею, які збирали на полях. Загибель кількох односельців та спалення колонії Гута Степанська відбилися на психологічному стані М. Слоєвського: «Я двічі задумував вчинити самогубство, - згадував він, - від страху бути схопленим і підданим тортурам… Я брав свого синочка Едя і ми йшли до річки... Я думав втопитися разом з синком, щоб скоротити час поневірянь і жахливої боязні. І тоді, коли я брав сина за ручку, він говорив до мене, плачучи: татусю, повертаймося до нашої криївки. Я не мав відваги скочити у воду».

Після випадкової зустрічі в лісі, П. Базилюк прихистив Мечислава та Едварда Слоєвських: до січня 1944 р. він переховував їх у замаскованій криївці, яку спорудив у стодолі.

З приводу загибелі П. Базилюка (січень 1944 р.) Антоні Калюс написав: «Загинула людина надзвичайно права, чесна й благородна. Якщо б у Польщі було прийнято давати таку медаль, як в Ізраїлі – відзнаку «Праведники народів світу», то Петро Базилюк – українець, заслужив би цю медаль в першу чергу – за моральну відвагу оборони життя іншої людини».

Після визволення населеного пункту з-під нацистської окупації, Мечислав і Едвард Слоєвські виїхали до Польщі.

За словами Володимира Базилюка, окрім вищеназваних поляків його батько тривалий час переховував знайомого лікаря-єврея зі Степані. Завдяки цій допомозі останній вижив у Голокості.

15 липня 2011 р. у церкві с. Бутейки освячено меморіальну дошку Петрові Базелюку.