ПРИНЦИПИ КУЛЬТУРИ МИРУ
Культура миру – світогляд, який базується на ідеї запобігання насиллю та війні. Перехід від культури війни та насилля до культури миру й ненасильства закладено «Загальною декларацією прав людини» (10 грудня 1948 р.) та Декларація про культуру миру Генеральної Асамблеї ООН (13 вересня 1999 р.)
Пам’ятник, що символізує заборону війни.
В світі їх встановлено біля двадцяти.
Пам’ятники відливає фонд «Проти насильства».
Один із них встановлено перед будовою штаб-квартири ООН в Нью-Йорку
Основні принципи культури миру
Відмова від насильницьких методів вирішення будь-яких конфліктів, неприпустимість людських жертв, уникнення насилля та конфліктів у їх зародку.
Права людини – визначальний принцип гармонійної взаємодії індивідів.
Повага до принципів суверенітету, територіальної цілісності, політичної незалежності держав та невтручання у питання, які відносяться до внутрішньої юрисдикції будь-якої держави, відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй та міжнародного права.
Толерантність – терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв. 16 листопада 1995 р. держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів толерантності, яка серед іншого стверджує: толерантність є не поступкою, а розумінням мультикультурності нашого світу, проявом поваги та терпимості. Всі люди за своєю природою різні, але рівні у правах.
Демократія – участь громадян в управлінні державою, розмаїття поглядів і плюралізм думок. Демократія базується на принципах відкритого обговорення, переконання і компромісу. Важлива роль такого обговорення в демократичному суспільстві пояснюється не лише тим, що існують різні точки зору та інтереси у більшості політичних питань, але й тим, що всі вони мають право бути вираженими.
Сприяння соціальному й економічному розвитку
Соціальна справедливість і подолання бідності – важливі передумови досягнення миру. Орієнтація розвитку на людину є, з одного боку, передумовою миру, з другого, його наслідком. На Всесвітньому саміті соціального розвитку (Копенгаген, 1995 р.) соціальний розвиток, соціальну справедливість і викорінення бідності оголошено необхідністю для досягнення та підтримки миру та безпеки серед народів.
Соціальна справедливість і подолання бідності – важливі передумови досягнення миру. Орієнтація розвитку на людину є, з одного боку, передумовою миру, з другого, його наслідком. На Всесвітньому саміті соціального розвитку (Копенгаген, 1995 р.) соціальний розвиток, соціальну справедливість і викорінення бідності оголошено необхідністю для досягнення та підтримки миру та безпеки серед народів.
Гендерна рівність – рівноправ’я чоловіків і жінок, їхніх можливостей та умов самореалізації.
Вільний потік інформації – свобода поглядів, вираження та інформації визнається невід’ємним аспектом прав людини та основних свобод, що є важливим фактором у зміцненні миру і міжнародного співробітництва.
Всі люди різні – всі люди рівні
Гендерна рівність
Вільний потік інформації
НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ МИРУ
Нобелівська премія миру – одна з п’яти номінацій нагороди, яка, відповідно волі її засновника Альфреда Нобеля, повинна присуджуватись тому, хто «…зробить вагомий внесок у згуртування народів, знищення рабства, зниження чисельності наявних армій і сприяння мирній домовленості». Засновник премії передбачив, що на її здобуття не можуть впливати національність кандидатів та місце їхнього проживання.
Засновник Нобелівської премії миру
Альфред Бернхард Нобель
(21 жовтня 1833 – 10 грудня 1896 рр.)
Нобелівська медаль премії миру
Уперше Нобелівську премія миру присуджено 1901 р.
Її лауреатами стали ініціатор Женевської конвенції, засновник Міжнародного комітету Червоного Хреста Жан Анрі Дюнан (Швейцарія) та засновник і президент першого у Франції мирного товариства Фредерік Пассі.
Її лауреатами стали ініціатор Женевської конвенції, засновник Міжнародного комітету Червоного Хреста Жан Анрі Дюнан (Швейцарія) та засновник і президент першого у Франції мирного товариства Фредерік Пассі.
Серед найвідоміших лауреатів Нобелівської премії миру є:
Учасник Першої світової війни Рене Кассен. Він був представником Франції в Лізі Націй, де активно пропагував принцип роззброєння. Згодом він працював в Організації Об’єднаних Націй, став одним із авторів «Загальної декларації прав людини» (1948 р.). Її перша стаття проголошує фундаментальну гуманістичну засаду: «Всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах».
Нобелівська премія миру присуджена Рене Кассену 1968 року в ознаменування 20-річчя з часу ухвалення «Загальної декларації прав людини».
Нобелівська премія миру присуджена Рене Кассену 1968 року в ознаменування 20-річчя з часу ухвалення «Загальної декларації прав людини».
Рене Кассен
Американський баптистський пастир, громадський діяч, лідер руху за громадські права 1960-х рр. Мартін Лютер Кінг-молодший. Він активно боровся проти расової дискримінації, закликав афроамериканців не використовувати в ній насильства, мріяв, щоб ставлення до всіх жителів США визначалося не за критерієм кольору шкіри, а за особистими якостями. «У мене є мрія» – такими словами почав він свою знамениту промову 1963 р.
Мартін Лютер Кінг організовував і очолював марші за громадянські права афроамериканців (зокрема, їх участь у виборах), скасування сегрегації тощо. Більшість із цих прав згодом закріплено в законодавстві США.
Нагороджений Нобелівською премією миру 1964 р.
Мартін Лютер Кінг організовував і очолював марші за громадянські права афроамериканців (зокрема, їх участь у виборах), скасування сегрегації тощо. Більшість із цих прав згодом закріплено в законодавстві США.
Нагороджений Нобелівською премією миру 1964 р.
Мартін Лютер Кінг-молодший
Далай Лама XIV – духовний лідер тих буддистів, що проживають у Тибеті. Після того, як КНР примусила останній ратифікувати угоду, завдяки якій Пекін встановив контроль над регіоном (1951 р.), він емігрував до Індії. Там Далай Лама XIV створив тибетський уряд у вигнанні, активно боровся за права людини в Тибеті.
Мандруючи світом, він повсякчас дотримувався трьох обітниць. Як людина, невтомно промовляв про загальнолюдські цінності: терпимість, співчуття, прощення. Будучи главою церкви, говорив про міжконфесійний мир та взаємну повагу віруючих. Чимало уваги Далай Лама приділяв культурній спадщині тибетського буддизму. Властиво – миру й ненасиллю.
Далай Ламі XIV присуджено Нобелівську премію миру у 1989 р.
Мандруючи світом, він повсякчас дотримувався трьох обітниць. Як людина, невтомно промовляв про загальнолюдські цінності: терпимість, співчуття, прощення. Будучи главою церкви, говорив про міжконфесійний мир та взаємну повагу віруючих. Чимало уваги Далай Лама приділяв культурній спадщині тибетського буддизму. Властиво – миру й ненасиллю.
Далай Ламі XIV присуджено Нобелівську премію миру у 1989 р.
Далай Лама XIV
Нельсон Мандела – видатний борець з режимом апартеїду (політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яка десятиліттями функціонувала в Південно-Африканській Республіці). Заарештований за підпільну політичну діяльність, він провів у в’язниці 27 років. Незважаючи на те, що збройна боротьба з апартеїдом мала чимало прибічників, Нельсон Мандала активно пропагував мирні засоби здобуття громадянського рівноправ’я.
З часом він здобув чималу славу, а після звільнення з неволі став першим темношкірим президентом Південно-Африканської Республіки.
У 1993 р., разом із Ф. де Клерком, Нельсон Мандела нагороджений Нобелівською премією миру за ту політичну сміливість, яка дозволила припинити расовий конфлікт у Південно-Африканській Республіці.
З часом він здобув чималу славу, а після звільнення з неволі став першим темношкірим президентом Південно-Африканської Республіки.
У 1993 р., разом із Ф. де Клерком, Нельсон Мандела нагороджений Нобелівською премією миру за ту політичну сміливість, яка дозволила припинити расовий конфлікт у Південно-Африканській Республіці.
Нельсон Мандела
ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ ТА ПОЛІТИКА НЕНАСИЛЬСТВА
Державний суверенітет – політико-правовий принцип, який базується на ідеях непорушності кордонів та незалежності держав у зовнішніх зносинах. Принцип держаного суверенітету як запоруки миру вперше оформлено Вестфальським договором (1648 р.), яким європейські держави погодились дотримуватися засади їх територіальної цілісності.
Порушення державних кордонів призводить до війн та мають катастрофічні наслідки для цивільного населення
Концентраційні табори: перші випадки порушення прав людини
Прагнучи контролювати Південь Африки, 11 жовтня 1899 р. Велика Британія розпочала війну з бурами. В її плині агресор застосував тактику «спаленої землі». Наслідком стало знищення понад 40 міст, близько 30 тис. ферм бурів. Внаслідок цього без даху над головою залишилися більшість бурських жінок і дітей, яких британські військові відправляли до концентраційних таборів.
У щонайменше 40-ка з них утримували близько 150 тис. бурських біженців. Деякі, як-от Меребанк біля Дурбану, де перебувало понад 9 тис. інтернованих, нагадували маленькі міста. Ще 60 таборів побудовано для розміщення 115 тис. корінних африканців, які працювали слугами бурів.
У щонайменше 40-ка з них утримували близько 150 тис. бурських біженців. Деякі, як-от Меребанк біля Дурбану, де перебувало понад 9 тис. інтернованих, нагадували маленькі міста. Ще 60 таборів побудовано для розміщення 115 тис. корінних африканців, які працювали слугами бурів.
Концентраційний табір Блумфонтейн
Всередині одного з британських концтаборів
Організація таборів була жахливою. Через поспіх та труднощі з розміщенням переміщеного населення, британці пропонували мінімум житла та речей, а багато інтернованих були змушені жити в наметах. Бранці концентраційних таборів вживали їжу дуже низької якості; в цих локальних просторах процвітала антисанітарія.
Жахливі умови буття в концентраційних таборах спричинили смерть 4177 жінок, 22074 дітей віком до шістнадцяти років і 1676 чоловіків (головно похилого віку). Діти становили 81 % від загальної кількості загиблих у концентраційних таборах.
Жахливі умови буття в концентраційних таборах спричинили смерть 4177 жінок, 22074 дітей віком до шістнадцяти років і 1676 чоловіків (головно похилого віку). Діти становили 81 % від загальної кількості загиблих у концентраційних таборах.
Геноциди в роки Другої світової війни
Друга світова війна стала трагедією людства. Здійснюючи «переоблаштування світу», нацисти вбивали всіх без винятку євреїв на окупованих третім Рейхом територіях – чоловіків і жінок, дітей і старців.
В основі цієї політики – антисемітизм (упереджене ставлення / ненависть до євреїв). Він посідав важливе місце в нацистської ідеології, а в роки Другої світової війни досяг апогею: 20 січня 1942 р. високопосадовці третього Рейху ухвалили план «остаточного розв’язання єврейського питання». Під цим евфемізмом приховано ухвалу про організоване та систематичне вбивство європейських євреїв.
Здійснюючи цей людиноненависницький задум, нацисти винищили на території Німеччини та окупованих країн Європи 6 млн. євреїв, тисячі єврейських общин. Геноцид євреїв згодом означили словом «Голокост» або «Шоа» (на івриті – «катастрофа»).
В основі цієї політики – антисемітизм (упереджене ставлення / ненависть до євреїв). Він посідав важливе місце в нацистської ідеології, а в роки Другої світової війни досяг апогею: 20 січня 1942 р. високопосадовці третього Рейху ухвалили план «остаточного розв’язання єврейського питання». Під цим евфемізмом приховано ухвалу про організоване та систематичне вбивство європейських євреїв.
Здійснюючи цей людиноненависницький задум, нацисти винищили на території Німеччини та окупованих країн Європи 6 млн. євреїв, тисячі єврейських общин. Геноцид євреїв згодом означили словом «Голокост» або «Шоа» (на івриті – «катастрофа»).
Голокост (Бабин Яр)
Геноцид ромів
Пам’ятник «Менора» у Бабиному Яру, який вшановує пам’ять загиблих у час Голокосту євреїв
Ромська кибитка – пам’ятник у Бабиному Яру, який увінчує пам’ять про жертв геноциду ромів у час Другої світової війни
Однією із складових політики націонал-соціалістів стало винищення ромів. Їх, як і євреїв, переслідували та вбивали в усіх державах Європи, політичного суверенітету яких позбавила нацистська Німеччина.
Російсько-українська війна
Розпочата росією війна проти України завдала багато лиха та страждань державі та українському народові. Про злочини, які вчиняли російські окупанти світ дізнався після деокупації населених пунктів Київщини. Так, напр., після відходу російських військ із Бучі наприкінці березня 2022 р. з’явилися докази численних звірств, вчинених загарбниками. 18 понівечених тіл убитих чоловіків, жінок і дітей знайшли в підвалі. Їх огляд виявив сліди катувань.
Трагедія в Бучі
Зруйнований Маріуполь
Яскравий прояв злочинств РФ – примусова депортація українських дітей. 27 квітня 2023 р. Парламентська асамблея Ради Європи кваліфікувала ці дії як геноцид. Кількома тижнями раніше, 14 квітня 2022 р., Верховна Рада України ухвалила постанову «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні».
ПРАВА ЛЮДИНИ
Права людини універсальні для всіх людей незалежно від етнічного, релігійного чи соціального походження. Це твердження остаточно сформульовано після завершення Другої світової війни та ввійшло в законодавчу базу більшості держав світу.
Порушення прав людини мають катастрофічні наслідки.
Право на життя – визначальне з невід’ємних прав людини. Виходячи з цього, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Без дотримання права індивіда на життя, всі інші права не мають корисності. Відтак воно охороняється законом.
Голокост – систематичні вбивства євреїв у роки Другої світової війни
Заборона катувань та жорстокого, нелюдського чи принижуючого людську гідність поводження
Катівня у с. Піски Харківської обл. – місце, яке використовувалось для знущань та допитів громадян України російськими окупантами в час російсько-української війни
Свобода пересування і вибору місця проживання
Рівненське гетто – частина міста, виокремлена для проживання євреїв у час Голокосту
Бантустан у ПАР – квазідержавні утвореня створені
за племінною ознакою
за племінною ознакою
Свобода думки, віросповідання і релігії – право кожної людини самостійно обирати та сповідувати релігію, або не сповідувати жодної. Це право встановлює рівність усіх віруючих і невіруючих перед законом, визначає їхні рівні можливості у реалізації власних прав.
Антирелігійна пропаганда в СРСР
Право на володіння майном
«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права» (стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини).
«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права» (стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини).
Примусова колективізація в СРСР – система заходів з насильного вилучення землі, майна, худоби та створення колективних
господарств
господарств
Право на недоторканність житла гарантує захист індивіда від втручання в його володіння, забороняє безпідставне втручання в особисте життя людини.
Геноцид вірмен – злочин, який вчинений Османською імперією в час Першої світової війни. Його складова – депортація вірмен у ті регіони, де природа фактично унеможливлює життя людини.
Право на вільне висловлення своєї думки – право кожної людини дотримуватися власних поглядів, а також вільно збирати, зберігати та розповсюджувати інформацію. Це право включає також можливість критики (насамперед – влади та публічних осіб) тих, чиї дії впливають на життя суспільства.
Революція Гідності – спротив громадян України спробі відходу політичного керівництва держави від законодавчо закріпленого курсу на її європейську інтеграцію.
Заборона рабства та примусової праці
«Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю» (стаття 4 Європейської конвенції прав людини).
«Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю» (стаття 4 Європейської конвенції прав людини).
Трудовий примус у Вільній державі Конго
Примусова праця в колгоспах
Заборона дискримінації
«Користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою»
(стаття 14 Конвенції про захист прав людини).
«Користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою»
(стаття 14 Конвенції про захист прав людини).
Режим апартеїду (політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення) в ПАР 1948–1991рр.
Сегрегація в США – політика примусового відокремлення білого населення від інших етнічних груп (в основному – афроамериканців та індіанців).
ПРИНЦИПИ ДЕМОКРАТІЇ, ТЕРПИМОСТІ ТА КУЛЬТУРНОГО РОЗМАЇТТЯ
ПРИНЦИПИ ДЕМОКРАТІЇ:
Участь громадян в управлінні державою – формування органів влади і місцевого самоврядування шляхом виборів (народне волевиявлення), їх змінюваність і підконтрольність громадянам. Цей принцип передбачає також відповідальність останніх за здійснений вибір, адже саме виборці делегують право тому чи іншому кандидатові представляти їхні інтереси в органах влади та управління.
Верховенство права – фундаментальний принцип, який означає те, що: 1 – жоден громадянин держави не є вище права; 2 – він може бути покараний тільки за порушення приписів права; 3 – притягнути громадянина до відповідальності можна тільки у відповідності діючим законам.
Багатопартійність – функціонування в одній державі кількох (щонайменше двох) політичних партій, які змагаються за владу. В час виборів до законодавчих органів вони пропонують виборцям ті чи інші шляхи / стратегії розбудови держави та змагаються за їхню підтримку.
Підзвітність влади громадянам – механізм, за допомогою якого в демократичному суспільстві забезпечується контроль громадськості за діями та результатами роботи органів влади різних рівнів.
Рівність перед законом – однакова відповідальність громадян за свої вчинки чи бездіяльність. Вона не може узалежнюватися від походження людини (раса, національність, колір шкіри), її політичних, релігійних та інших переконань, статі, майнового становища, мови тощо. Рівноправність перед законом означає також однакову відповідальність за скоєне правопорушення та право на рівний захист перед судом.
Економічна свобода – право кожної людини на вільне підприємництво, набуття власності та розпорядження нею на власний розсуд.
ПРИНЦИПИ ТЕРПИМОСТІ ТА КУЛЬТУРНОГО РІЗНОМАНІТТЯ:
Діалог між людьми та культурами – націлений на взаєморозуміння, запобігання конфліктам діалог між людськими спільнотами та групами, які сповідують різні релігії, відрізняються мовами, культурами, традиціями тощо.
Готовність сприймати спільні та відмінні риси культур.
Багатопартійність – функціонування в одній державі кількох (щонайменше двох) політичних партій, які змагаються за владу. В час виборів до законодавчих органів вони пропонують виборцям ті чи інші шляхи / стратегії розбудови держави та змагаються за їхню підтримку.
Толерантність – терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки і звичаїв.
Повага до людської гідності – пошанування та захист будь-якої особи, з одного боку, органами державної влади, з другого – іншими людьми.
Вміння знаходити спільну мову.
Виставка створена учнями_цями рівненського ліцею № 19 під керівництвом вчительки історії К. В. Попової в рамках реалізації проєкту семінару-школи «Вчимося з минулого – діємо заради майбутнього». Навчання про історію Голокосту і права людини.
Підтримано Інститутом ім. Ольги Ленгель.
Ця публікація не є відображенням офіційної позиції спонсорів проекту
Ця публікація не є відображенням офіційної позиції спонсорів проекту