«Голос совісті ніколи не виступає в хорі»

Невдовзі після окупації, нацисти розстріляли 150 євреїв Трохимброда. 9 серпня 1942 р. тут створено гетто. Контрибуції й грабежі призвели до того, що в містечку запанували злидні. Люди купували чи вимінювали їжу на коштовності на «чорному ринку», куди мешканці сусідніх сіл привозили продукти.

24 серпня та 21 вересня 1942 р. євреїв Трохимброду транспортовано вантажівками до Яромельського лісу, де їх розстріляли. Лише кільком тамтешнім євреям пощастило вижити в Голокості. Їх рятував поляк Алойзі Людвиковський, який народився в Холопінах на Волині 1905 р.

У липні 1942 р. його допомоги попросив Йосько Бульмас із трьома синами, яких він переховував три тижні на горищі над хлівом. Невдовзі до нього звернулися з проханням про переховування сім'я шваґера Йоська, родини Поташ і Фридман. А. Людвиковський переховував їх до осені 1942 р. в тимчасових бункерах, які знаходилися в лісі за 200 м від його власного будинку.

Згодом, спільно із сином Антонієм та частиною євреїв, А. Людвиковський викопав у глибині лісу великий бункер. У ньому переховувалися родини Бульмаса, Поташа, Гушера та Фридмана (загалом – 14 чол.). З часом до цих переслідуваних доєдналося ще кілька жертв нацизму. Оскільки бункер став надто тісним для такої кількості людей, А. Людвиковський викопав інший сховок, який знаходився на відстані трьох кілометрів від першого. Загалом упродовж липня 1942 – січня 1944 рр. він побудував 9 бункерів (сім – підземних, два – на поверхні) та барак у Гавецькому лісництві. Впродовж усього цього часу він годував 34 євреїв продуктами з власного господарства та тими, які купував, а згодом (коли з харчами стало вкрай сутужно) хлібом, який пекла його дружина Станіслава, та сухарями.

У січні 1944 р. одну із родин, яку рятував А. Людвиковський, виявили польські партизани. Члени цієї сім'ї повідомили їх, що в лісі переховується ще кілька десятків євреїв. Всі вони залишилися живими завдяки героїзму та людяності А. Людвиковського. 1981-го року йому присвоєне почесне звання «Праведник народів світу».

Після акцій знищення містечко Трохимброд припинило існування. У 1990 р. ті його вихідці, які стали громадянами Ізраїлю, встановили два меморіальних знаки: на місці колишнього в'їзду в містечко з боку с. Яромель та в лісі на місці розстрілу жертв Голокосту.