8695096-300

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ОНОВЛЕНОЇ ВІРТУАЛЬНОЇ МАПИ ОБ’ЄКТІВ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ «ПОЛІКУЛЬТУРНЕ РІВНЕ» 19 липня 2017 р.

19 липня 2017 р. о 15:00 год. у приміщенні InfoHub (м. Рівне, вул. Словацького, 3 а) відбудеться презентація оновленої віртуальної мапи об’єктів історико-культурної спадщини «Полікультурне Рівне». Карту доповнено низкою нових об’єктів та створено її англомовну версію.

8695096-300

dsc_4841

Контактні особи:

Максим Гон: тел. (098) 270 28 63.

Петро Долганов: тел. (097) 481 36 81; e-mail: petro.dolhanov@gmail.com

Наталія Івчик: тел. (097) 183 02 16; e-mail: phd.ivchyk@gmail.com

BWV-BMO_AA-Artikel_Artikeln__128177_Stol_b09cce927c

ВСТАНОВЛЕННЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ЗНАКІВ ЖЕРТВАМ НАЦИЗМУ У РІВНОМУ ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «КАМЕНІ СПОТИКАННЯ», 3 липня 2017 р.

ШАНОВНІ ДРУЗІ!

 ПРОСИМО ВИБАЧЕННЯ, АЛЕ У ЗВ’ЯЗКУ З ТИМ, ЩО КАМЕНІ СПОТИКАННЯ БУЛО ЗАТРИМАНО НА МИТНИЦІ, ОФІЦІЙНА ЦЕРЕМОНІЯ 3 липня 2017 р. о 14:00 год.  ВІДМІНЯЄТЬСЯ!

Дата їх встановлення відкладається до врегулювання  ситуації. Ми повідомимо Вас про нову дату встановлення згодом.

Дякуємо за Вашу підтримку та розуміння.

 

3 липня 2017 р. о 14:00 год. за участі представників Рівненської міської ради відбудеться офіційна церемонія встановлення меморіальних знаків 5-ти жертвам нацизму у Рівному. Для закладання «каменів спотикання» до Рівного прибуде відомий німецький митець, автор ідеї меморіальних знаків Гюнтер Демніг.

Місце збору: поблизу центрального входу до Рівненського обласного українського академічного музично-драматичного театру (Театральна площа, 1) о 14.00.

Перелік жертв нацизму, яким буде встановлено «камені спотикання»: отець Володимир Мисечко, Зузанна Гінчанка, Яків Сухенко, Якоб та Рахель Крулики.

Встановлення “каменів спотикання” відбудеться коштом ГО “ЦСПП “Мнемоніка” та за благодійної підтримки німецької історикині, літературознавця і експерта у сфері слов’янських мов Jutta Lindekugel.

0_10b8aa_3b0edaf_M

<iframe src=”//www.youtube.com/embed/NsOr-jpdRd4″ width=”425″ height=”350″ allowFullscreen=”1″></iframe>

BWV-BMO_AA-Artikel_Artikeln__128177_Stol_b09cce927c Stolpersteine_27MB_de Stolpersteine_Osnabrück,_Kollegienwall,_2008 Stolpersteine-Berlin-204-Erkelenzdamm-9

Контактні особи:

Максим Гон: тел. (098) 270 28 63.

Петро Долганов: тел. (097) 481 36 81;

Наталія Івчик: тел. (097) 183 02 16; e-mail: phd.ivchyk@gmail.com

Інформаційна довідка про концепцію меморіалізації

«Stolpersteine» (камені спотикання)

Камінь спотикання – це предмет кубічної форми розміром 96*96 мм. (ширина) і 100 мм. (висота). Вони вбудовуються в тротуар перед будинком, в якому мешкали жертви нацизму. Заборонено встановлювати камені на місці вбивства жертви (оскільки камені покликані вшанувати пам’ять про життя людини, а не її вбивство). Гаслом цього проекту є цитата з Талмуду: «Людина є забутою лише тоді, коли ми забуваємо її ім’я».

Автор концепції меморіалізації – німецький митець Гюнтер Демніг. Проект “камені спотикання” вперше було презентовано у 1994 р.

Станом на сьогодні встановлено понад 50 000 “каменів спотикання” у 1200 містах 20 країн ЄС.

В Україні камені спотикання встановлено лише в одному місті – Переєслав-Хмельницький.

Критерії встановлення каменів спотикання

Цей проект покликаний вшанувати пам’ять усіх категорій жертв нацизму – євреїв, сінті, рома, жертв евтаназії, переслідуваних за політичні чи релігійні погляди, примусових робітників – усіх, хто був переслідуваний чи вбитий націонал-соціалістами у період із 1933 р. по 1945 рік.

Камені спотикання встановлюються за принципом – «одна жертва – один камінь».

Типовий заголовок на камені спотикання – «Тут мешкав» (їх зазвичай встановлюють біля місця помешкання жертви). Інший можливий надпис – «Тут працював».

Якщо неможливо визначити місце помешкання жертви або неможливо встановити камені спотикання біля нього з якихось інших причин – вони можуть встановлюватися біля місця роботи жертви. У цьому разі надпис може бути таким: «тут навчав», «тут творив», «тут працював» тощо.

Дані про жертву, які наносяться на камінь

1) Ім’я та прізвище.

2) Рік народження.

3) Повна дата арешту (якщо можливо встановити).

4) Інформація про інтернування до табору.

5) Рік депортації до концентраційного табору (це не стосується більшості жертв нацизму на території України, яких зазвичай не відправляли до таборів смерті, а розстрілювали неподалік від міст їх проживання).

6) Повна дата вбивства. У тому випадку, якщо жертва, аби уникнути жорстокого вбивства покінчила з життям шляхом суїциду, на камінь наноситься надпис «Порятунок у смерті».

 

Інформація про жертв нацизму, яким буде встановлено «камені спотикання»

  1. Володимир Мисечко народився 1903 р. в селі Вовкошів Рівненської області. Влітку 1927 р. закінчив Волинську духовну семінарію в Кременці. Того ж року рукоположений у священики в Почаївській лаврі архієпископом Діонісієм (Валединським).

Вершив служби Господні на Берестейщині, згодом – в одному із сіл нинішнього Старовижівського району. В 1931 р. о. В. Мисечка переведено у Вуйковичі (тепер – Залужне), що на Горохівщині. Згодом ієрей був настоятелем Свято-Вознесенського храму в Горохові. Богослужіння проводив українською мовою, виступав проти ополячення, підтримував українську національну культуру і українське просвітнє слово.

Після початку радянсько-німецької війни, 23 червня 1941 р. неподалік Різдво-Богородицького храму освятив символічну могилу на вшанування пам’яті кількох тисяч невинно розстріляних енкаведистами бранців луцької в’язниці.

Після того, як громада в Горохові оголосила свою церкву Українською Автокефальною, працював у тамтешньому Свято-Вознесенському храмі. Відмовився співпрацювати з окупаційною владою, зокрема – закликати мирян добровільно їхати на роботу до третього Рейху. Обстоював позицію, згідно якої священик не має права бути політиком. Оскільки його позиція загрожувала арештом, церковні ієрархи перевели В. Мисечка з Горохова у Рівне, де він отримав сан протоієрея і був призначений владикою Платоном третім священиком у Свято-Воскресенський собор.

У жовтні 1943 р., спільно з представниками української інтелігенції та духовенства, протоієрея В. Мисечка заарештовано. Зазнав тортур у рівненській в’язниці. 15 жовтня 1943 р., разом з 33 іншими в’язнями цієї тюрми, розстріляний у кар’єрі с. Видумка.

У 2012 р. на вшанування світлої пам’яті отця Володимира при вході до Свято-Вознесенського храму в Горохові відкрито й освячено меморіальну дошку.

Місце встановлення каменю спотикання – вул. Соборна, 39 (біля входу у Свято-Воскресенський кафедральний собор).

 

  1. Яків Сухенко. Інженер, направлений до м. Рівного з УРСР у 1939 р. Він рятував євреїв у роки Другої світової війни (зокрема, рівнянок Варвару і Міру Барац) в Рівному. Іншим неперсоніфікованим жертвам нацизму Яків Сухенко і його товариш Іван Шевченко допомогли виїхати в Київ. Там усі вони були викриті і розстріляні.

Інформація про цю неординарну постать дійшла до нас завдяки спогадам врятованої ним Варвари Барац (мемуари “Бегство от судьбы”). Донедавна ці спогади були чи не єдиним джерелом інформації про Якова Сухенка. Нещодавно у Державному архіві Рівненської області вдалося знайти його реєстраційні дані періоду окупації. Зокрема, встановлено дату народження Праведника (1910 р.) та місце його проживання у Рівному – вул. Студенна 19 а (колишня вулиця Гайдара, нині – провулок Ігоря Волошина).

Він був розстріляний нацистами за допомогу жертвам Голокосту у Києві 1943 року. У 1983 р. Якова Сухенка було визнано Праведником народів світу.

Місце встановлення каменю спотикання – біля будинку за адресою провулок Ігоря Волошина, 19 а.

 

  1. Сімя Круликів (жертви Голокосту у м. Рівне):

Яків Крулик (Якоб Крулик). Вчитель школи «Тарбут» у Рівному. Дата народження – 1899 р. (м. Львів).

– Рахель Крулик. Дата народження – 1937 р. (м. Рівне). Донька Якова Крулика.

Загинули 1942 р. Жертви Голокосту у м. Рівне. Щоб не бути жорстоко вбитими нацистською окупаційною владою знайшли порятунок у смерті. Надпис на меморіальному знаку – «Порятунок у смерті» – є універсальним на каменях спотикання для всіх тих жертв Голокосту, які знайшли для себе суїцид єдиним виходом із безнадійної ситуації.

Детальнішу інформацію про сім’ю Круликів можна знайти у спогадах рівнянки, яка пережила Голокост, Хаї Мусман («Город мой расстрелянный»).

Місце встановлення каменів спотикання – біля будинку за адресою вул. Соборна, 96 (заулок між вулицями Петлюри та Поштова).

 

  1. Зузанна Гінчанка. Народилась у 1917 році у Києві, розстріляна нацистами у 1944 р. у Кракові, поетеса. Після закінчення гімназії у Рівному навчалась з 1935 року на гуманітарному факультеті Варшавського університету, беручи одночасно активну участь в літераторському житті. Перші вірші Зузанна написала ще в рівненській гімназії у віці 10 років, а опублікувала їх у шкільній газетці. Від того часу мріяла стати поеткою. Писала польською мовою, яка була мовою її освіти. Мрія почала збуватися 1935 року, коли вона вступила до Варшавського університету, на педагогічні студії при гуманітарному факультеті. У столиці Ґінчанка заприязнилася з провідними літераторами того часу – Вітольдом Ґомбровичем, Юліаном Тувімом, зблизилася з літературним гуртом «Скамандер». 1936 року вона видала дебютну поетичну збірку «Про кентаврів» («O centaurach»), чим утвердила своє ім’я серед культурної еліти столиці. Поетка успішно співпрацювала з часописами, причому друкувала не лише вірші, а й сатиру, готувала радіопередачі. У передвоєнні роки часто бувала в Рівному, де на неї чекали не тільки в родині, а й у літературному товаристві «Волинь». Лишилося кілька її фотопортретів, зроблених у місті дитинства: нині вони зберігаються в архіві Літературного музею у Варшаві. Разом з В. Іванюком, Ч. Янчарським та іншими Зузанна Гінчанка входила до літературної групи „Волинь”, вона належала також до наймолодших членів літературної групи „Скамандер”, свої твори публікувала у „Вядомосцях Літературних”, „Сигналах” та „Шпільках”. Вона видала одну збірку віршів Про Кентаврів (1936) – поетично зрілу оду біологічній та чуттєвій стороні життя. У пізніших її творах переважають роздуми, з’являється стурбованість у світопогляді та соціальна критика. Гінчанка є автором гострої та влучної політичної сатири, часто антифашистського спрямування (Полювання, Преса, Прачки), а також зокрема сатири власного середовища (Балада про критиків, що риються в поезії). Зузанна Гінчанка була закатована гітлерівцями. В одному з останніх вірішів (1942) Non omnis moriar вона помістила шокуючий образ власної долі.

Місце встановлення каменю спотикання – поблизу Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру (Театральна площа, 1).

1886859

ОГОЛОШЕННЯ ПРО НАБІР УЧАСНИКІВ ЛІТНЬОЇ ШКОЛИ З ПИТАНЬ ПОЛІТИКИ ПАМ’ЯТІ В УКРАЇНІ «ЯК МІСТА (НЕ)ПАМ’ЯТАЮТЬ» (м. Рівне, 7–11 серпня 2017 р.)

Лого СС15

ГО ЦСПП «Мнемоніка» у рамках проекту «Відповідальність за пам’ять» оголошує набір учасників літньої школи «Як міста (не)пам’ятають». Заявки приймаються до 25 червня 2017 р. (до 23:00 за київським часом). Заповнену заявку (Завантажити форму заявки) та своє CV (резюме) Вам необхідно надіслати на електронну адресу mnemonics2801@gmail.com (з обов’язковою поміткою в темі повідомлення «Заявка на участь у літній школі»).

Школа проходитиме 7–11 серпня 2017 р. у м. Рівне.

Для участі в школі конкурсною комісією буде відібрано 20 учасників із різних регіонів України. Про результати відбору Вас буде поінформовано до 8 липня 2017 р. Організатори відшкодовують вартість проїзду (автобусом та не дорожче купейного вагону потягом), забезпечують проживання і харчування учасників у час проведення літньої школи, безкоштовно надають навчально-методичними матеріалами.

Участь у літній школі можуть брати: студенти університетів, аспіранти,молоді науковці (до 35 років), вчителі історії та інших соціально-гуманітарних дисциплін, працівники музеїв і архівів, представники ЗМІ, органів влади та громадські активісти.

Лекції та тренінги будуть присвячені такій тематиці:

1) Символічні простори міст і політика пам’яті: теоретичні основи аналізу.

2) Традиційні та постмодерні форми меморіалізації.

3) Проблема (не)присутності Інших / соціальних меншин у символічних просторах міст України.

4) Вшанування пам’яті жертв геноцидів і меморіальні простори міст: український та європейський досвід.

5) «Прочитання» місць пам’яті (ландшафтів пам’яті).

6) Символічний простір міста в літературно-міфологічному, театральному та кіно-мистецькому вимірах.

7) Проблема збереження історико-культурної спадщини міст.

8) Символічні простори міст і розвиток музейної справи в Україні.

9) Комераціалізація минулого у розважальних закладах міст.

У рамках літньої школи заплановані екскурсії об’єктами історико-культурної спадщини, музейними установами та меморіальними комплексами.

Для проведення лекційних занять та семінарів-тренінгів будуть запрошені українські експерти у сфері меморіальних студій.

 

Мова літньої школи – українська.

13901334_1775437286035771_2018535307578450686_n

Освітній курс відбувається за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні з коштів Федерального міністерства економічної співпраці та розвитку ФРН / Міністерства закордонних справ ФРН.

 

Контактні особи:

Петро Долганов: тел. (097) 481 36 81; e-mail: petro_dolganov@mail.ru

Наталія Івчик: тел. (097) 183 02 16; e-mail: phd.ivchyk@gmail.com

1485426119-2904

Акт вандалізму у Биківні

Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» – місце, де з 2007 р. проводяться комеморативні практики до Дня пам`яті жертв політичних репресій. Їх на теренах колишнього СРСР – мільйони. Частина з безневинно убієнних (у т. ч. біля 2 тис. поляків) покояться у селищі Биківня.

Кількома днями раніше тут сталися акти вандалізму. Їх організатори й реалізатори наразі невідомі. Ми стали свідками злочинного замаху на пам`ять жертв тоталітаризму, тисяч людей, чиє життя обірвали кати Сталіна.

А відтак кваліфікувати те, що сталося на території «Биківнянських могил», інакше як акт вандалізму просто неможливо.

1485426115-1745 1485426115-4286 1485426115-5487 1485426116-1620 1485426116-1868 1485426116-6502 1485426118-4490 1485426119-1037 1485426119-2904 1485426119-4068

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2163374-bikivnanski-vandali-mali-namir-diskredituvati-oun-i-upa-cervak.html

dsc_8563-min_500x333

ВІДБУЛАСЯ ПІДСУМКОВА ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ, ПРИСВЯЧЕНА РЕЗУЛЬТАТАМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ «ВІДРОДЖЕННЯ ПОЛІКУЛЬТУРНОСТІ В МЕМОРІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ РІВНОГО»

23 листопада 2016 р. в конференц-залі InfoHub відбулася прес-конференція, присвячена результатам реалізації проекту «Відродження полікультурності в меморіальному просторі Рівного».

У рамках проекту ГО ЦСПП «Мнемоніка» було:

– проведено ІІІ Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Політика вшанування пам’яті жертв геноцидів»);

– освітній семінар для вчителів історії «Читаючи пам’ятник»);

– розроблено віртуальну карту об’єктів історико-культурної спадщини міста;

– відкрито музейну виставку «Полікультурне Рівне»);

– знято документальний фільм про Голокост у м. Рівному «Розстріляне місто»;

– опубліковано низку статей, присвячених мультикультурному обличчю міста у період між двома світовими війнами:

Рівне: невідоме місто.

Як жилось євреям Рівного за радянської влади.

Сосонки – Бабин Яр Рівного.

Фатум бранців гетто у Рівному.

 

Висловлюємо вдячність усім, хто долучився до реалізації проекту: Олексію Бухалу (режисер та автор сценарію документальної стрічки “Розстріляне місто”), Галині Данильчук (співавтор концепції музейної виставки “Полікультурне Рівне”), Олександру Булизі (організаційне сприяння формуванню музейної виставки), Андрійю Климчуку (науково-пошукова робота під час створення віртуальної карти “Полікультурне Рівне”), Назарію Поліщуку (ІТ-забезпечення створення віртуальної мапи), Івану Дем’янюку (науково-пошукова робота у Державному архіві Рівненської області).

 

presentation-of-the-projects-results

imgonline-com-ua-compressedlicrur5q3axz

Презентація виставки “Полікультурне Рівне”

Сьогодні у приміщенні Рівненського обласного краєзнавчого музею відбулася презентація виставки «Полікультурне Рівне». Її розроблено ГО «ЦСПП «Мнемоніка» у партнерстві з працівниками музею за підтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Україні. Із відкриттям цієї виставки наша організація наближається до завершення проекту «Відродження полікультурності в меморіальному просторі Рівного».

imgonline-com-ua-compresseddww15rxli5v8

Виставка репрезентує один із багатоконфесійних класів рівненської школи імені Генріка Сенкевича. Серед експонатів – Тора (священна книга в юдаїзмі) та католицьке і православне Євангелія. Стилізовані вікна класу демонструють вихід до 3-х ключових святинь міжвоєнного Рівного – Свято-Воскресенського кафедрального собору, костелу Святого Антонія та головної синагоги міста. Навчання в одному класі учнів католицького, православного та юдейського віросповідань було частиною повсякденної освітньої практики у цій школі (як і в багатьох інших державних школах Рівного у 1920-х – 1930-х рр.).

imgonline-com-ua-compressedbww7ekg902pm imgonline-com-ua-compressedoa6vec0ylfjg imgonline-com-ua-compressedqahtfdomlzow imgonline-com-ua-compressedrpsrxgqageff

Такі класи були місцем зближення і міжетнічного діалогу польсько-, україно-, російсько-, та їдишемовних учнів у полікультурному Рівному міжвоєнного періоду. Події Другої світової війни раз і назавжди знищили цю мультикультурність. Виставка «Полікультурне Рівне» – це спроба відновити пам’ять про давно втрачений і, на жаль, майже забутий сьогодні світ міста.

imgonline-com-ua-compressedghvml3kpjcxt imgonline-com-ua-compressedgrzzejtuxiv6 imgonline-com-ua-compressedsltubnc9ehpa

 

Автори концепції виставки – Максим Гон, Галина Данильчук, Наталія Івчик.

 

Висловлюємо особливу вдячність за сприяння в організації виставки директору Рівненського обласного краєзнавчого музею Олександру Булизі.

imgonline-com-ua-compressed8huakziqzqav

Дякуємо всім учасникам презентації за висловлені міркування і побажання.

 

Усіх бажаючих запрошуємо відвідати виставку «Полікультурне Рівне». У шкільну атмосферу міжвоєнного Рівного вас занурить досвідчений екскурсовод Галина Данильчук. Контактні особи:

Галина Данильчук (097) 160 59 87.

Максим Гон (098) 270 28 63.

Наталія Івчик (097) 183 02 16.